Перейти до змісту
Економіка міста

Опалювальний сезон у Києві: реальний стан готовності та фінансові виклики

Резервна система теплопостачання Києва
  • Офіційні заяви про 80% готовності Києва до опалювального сезону та завершення розбудови резервної системи теплопостачання у грудні не відповідають дійсності.
  • Розробку децентралізованої схеми дублювання теплопостачання вартістю 31 мільярд гривень фактично розпочали лише влітку року.
  • Із запроєктованої потужності 2100 МВт робіт реальні підрядні процеси стартували лише на 1600 МВт, при цьому 350 МВт перебувають на початкових стадіях або заблоковані.
  • Для Правого берега, зокрема зони ТЕЦ-5, проєкт ще на 600 МВт резервної теплогенерації не має джерела фінансування.
  • Затримки торкнулися також встановлення когенераційного обладнання та забезпечення енергонезалежності «Київводоканалу».

Заяви столичних посадовців щодо високої готовності Києва до опалювального сезону та обіцянки завершити розбудову резервної системи теплопостачання до грудня не повною мірою відображають реальний стан справ. Аналіз виконання плану стійкості столиці, дані закупівель через систему Prozorro та фактичні перевірки об’єктів свідчать про суттєві затримки, відсутність фінансування для ключових проєктів та високі ризики для Правого берега міста, як повідомляє інформаційний портал «Мій Київ» із покликанням на видання «LB.ua» за підсумками засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради та інспекції об’єктів теплогенерації.

Затримки у розбудові резервної системи теплопостачання

Розробку децентралізованої схеми дублювання теплопостачання, загальна вартість якої оцінюється у 31 мільярд гривень, розпочали лише влітку року. Міський голова Києва Віталій Кличко пояснив цю затримку тим, що у перші роки повномасштабної війни «нікому не могло спасти на думку, що війна перейде у напрямок геноциду». Його заступник Петро Пантелеєв додав, що повна заміна трьох київських ТЕЦ коштує 35–40 мільярдів гривень, тому місто спочатку обрало відновлення пошкодженого обладнання, на що було витрачено понад 3,5 мільярда гривень.

Затримка із затвердженням остаточного плану стійкості, яка тривала з березня по серпень, була пов’язана зі зміною технічного рішення. Від початкового проєкту, що передбачав 700 блочно-модульних котелень за 67 мільярдів гривень, відмовилися на користь оптимізованого варіанта вартістю 31 мільярд гривень. При цьому 8,5 мільярда гривень із цієї суми Київ залучає у формі довгострокових кредитів із відсотками.

Незбалансовані потужності та ризики для Правобережжя

Загальна запроєктована потужність резервної системи становить 2100 МВт. Однак, за словами ексголови Агентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергія Сухомлина, цієї потужності недостатньо для повноцінної заміни ТЕЦ у разі сильних морозів. Система розрахована лише на м’яку зиму із середньою температурою –5°C. При нижчих температурах теплоносій буде розподілятися між споживачами, що призведе до зниження температури у квартирах.

Співвідношення обіцянок та реальності виглядає наступним чином:

  • Із 2100 МВт запланованих робіт реальні підрядні процеси розпочалися лише на 1600 МВт.
  • 350 МВт із цієї кількості (об’єкти Агентства відновлення та котельня «Теремки») перебувають на початковій стадії підготовки або заблоковані протестами, тому у році вони не запрацюють.
  • У зоні ТЕЦ-4 (Дарницька) з п’яти закладених об’єктів Агентства відновлення (на 444 МВт) активне будівництво триває лише на двох. Решта котелень перебувають на стадії розчищення, тому до грудня очікується запуск лише близько 200 МВт.
  • На Правому березі, у зоні ТЕЦ-5, будуються лише дві котельні (в центрі та на Теремках). Проєкт ще на 600 МВт резервної теплогенерації поки що не має джерела фінансування.

Проблеми з когенерацією та водопостачанням

Повільно просуваються й інші інфраструктурні напрями. Із 200 МВт когенераційного обладнання, яке Київська міська державна адміністрація (КМДА) обіцяла встановити до кінця року, станом на серпень було готово лише 68%.

Повна енергонезалежність комунального підприємства «Київводоканал» затримується ще суттєвіше. Перший етап встановлення дизельних електростанцій (ДЕС) покрив переважно системи водовідведення. Другий етап, який має забезпечити подачу питної води в оселі (27 ДЕС), лише розпочався: тендери на реконструкцію дев’яти об’єктів були розміщені у системі електронних закупівель Prozorro лише у вересні, із завершенням робіт, запланованим аж на рік.

Ситуація ускладнюється урядовою бюджетною кризою, внаслідок якої Державна казначейська служба блокує виплати за «третім кошиком» видатків міст, залишаючи фінансування лише за ключовими соціальними та військовими статтями.